23 листопада 2023 року виповнюється 120 років від дня народження ОЛЕКСАНДРА ГЕОРГІЙОВИЧА ІВЧЕНКА
Сьогодні, 23 листопада 2023 року виповнюється 120 років від дня народження ОЛЕКСАНДРА ГЕОРГІЙОВИЧА ІВЧЕНКА – видатного українського вченого-конструктора двигунів для авіації та промислового призначення, засновника і першого Генерального конструктора ДП «Івченко – Прогресс».
Та не тільки підприємство носить ім’я цього видатного конструктора.
У 1968 році Запорізькому авіаційному технікуму Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 жовтня присвоєно ім`я академіка Олександра Георгійовича Івченка - творця авіаціних двигунів, широко відомих в світі, як двигуни сімества «АІ», Героя соціалістичної праці, Лауреата державної премії СРСР.
То ким же був О.Г. Івченко?
23 листопада 1903 року в козацькому краї — у місті Великий Токмак на Запоріжжі — народився хлопчик, улюбленими іграшками якого в дитинстві були всілякі залізячки.
Батько – Георгій Юхимович працював литейщиком на заводі «Фукс і Клайнер» (після перейменований в «Червоний прогрес»). Мати – Єлизавета Яківна все своє життя присвятила сім’ї і домашньому господарству. І це зрозуміло: в родині було одинадцять дітей.
У рідному місті він пішов до школи, там пройшли його дитинство і юність.
З роками потяг до техніки зростав. Сімнадцятирічним підлітком Олександр Георгійович розпочав трудову діяльність. Спочатку – учнем ливарної справи, а потім литейщиком на заводі імені Кірова в м. Великий Токмак.
Вищу технічну освіту Олександр Георгійович Івченко отримав в Харківському механіко-машинобудівному інституті, закінчивши факультет «двигунів внутрішнього згоряння» в 1935 році.
Після закінчення інституту Івченко працював інженером зі складання й випробування авіаційних двигунів на Запорізькому заводі імені Баранова №29 (тепер ВАТ «Мотор Січ»). Потім був переведений до відділу головного конструктора, де займався конструюванням і вдосконаленням авіаційних поршневих двигунів, спочатку – в якості рядового конструктора, а потім – начальника конструкторської бригади.
У 1938 році Олександр Георгійович був призначений головним конструктором по двигуну М-89 потужністю 1500 к.с. Двигун встановлювався на літаки головних конструкторів Сухого (Су-2) і Петлякова (Пе-2А). Після запуску двигуна М-89 в серійне виробництво Олександр Георгійович був призначений заступником начальника серійно-конструкторського бюро і в серійному виробництві продовжував роботи з удосконалення цього двигуна.
Після евакуації заводу в Сибір (м.Омськ) під час Великої Вітчизняної війни Олександра Георгійовича призначили начальником серійного конструкторського бюро заводу №29, а потім заступником головного конструктора. Там Олександр Івченко й створив свої перші авіаційні мотори. Найвідоміший з них — поршневий АШ-82ФН з повітряним охолодженням потужністю 1850 кінських сил. Він встановлювався на фронтовий бомбардувальник Ту-2 і на винищувачі Ла-5 та Ла-7 — саме на таких збив 62 фашистські літаки найвідоміший радянський ас тієї пори українець Іван Кожедуб.
Повійні Івченко з родиною повернувся до рідних Дніпрових порогів, відроджував у Запоріжжі свій завод і конструкторське бюро.
5 травня 1945 року наказом Народного комісаріату авіаційної промисловості СРСР було утворено ОКБ № 478 (первинне найменуванн ОКБ “Прогрес”). Начальником ОКБ був призначений Олександр Георгійович Івченко, а ядро колективу склали фахівці Омського заводу, які працювали до евакуації в Запоріжжі
У 1948 році відбулася знакова у його долі подія — знайомство з авіаконструктором Олегом Антоновим, який саме тоді створював у Києві своє знамените КБ. Їхня співпраця переросла у дружбу двох видатних особистостей, яку потім назвуть «Спілкою крилець і лопаточок». Відтоді на всіх без винятку антоновських пасажирських і транспортних літаках стоять івченківські турбогвинтові і турбореактивні двигуни.
Найзнаменитіші з них — турбогвинтові АІ-20 потужністю 4 тисячі кінських сил. Іще наприкінці 1950-х вони здійняли на крило 100-місний пасажирський Ан-10 «Україна» і транспортний Ан-12, який літає досі. В процесі експлуатації АІ-20 досягнув не перевершеного ніким і ніде у світі ресурсу авіадвигунів — 8000 годин міжремонтного і 22 000 (!) годин загального. За всю історію у світі нема пілота з такою кількістю годин, проведених у небі. Стоїть він і на знаменитому 100-місному пасажирському Іл-18 та його військово-розвідувальній версії Іл-20.
У середині 1960-х Олег Антонов створив найбільший у світі і досі турбогвинтовий транспортний літак Ан-22 «Антей», здатний підняти на восьмикілометрову висоту вантаж вагою до 100 тонн. Він і сьогодні в строю. Спеціально для цього велетня Олександр Георгійович створив унікальний двигун потужністю 12 тисяч кінських сил, діаметр гвинта якого — 6 метрів!
Нарешті, двигуни академіка Івченка — просто красиві, з якого боку не подивишся на них. Станеш перед «Антеєм», а під крилами чотири восьмилопатеві двигуни — немов ромашки. Іще гарніші чотири багатопелюсткові «квіти” – двигуни — під крилами транспортного Ан-70.
Десятки типів поршневих, газотурбінних, турбогвинтових, турбовальних, турбо-реактивнихдвигунів КБ Олександра Івченка давали силу десяткам типів літаків та гелікоптерів різних конструкторів. Серед них — створені у середині 1950-х перший світі турбогвинтовий трансатлантичний 200-місний Ту-114 стратегічний ракетоносець Ту-95. Це і гідроплан Бе-12, і вертольоти Міля та Камова. Серед них — наймасовіший Мі-8 і найпотужніший у світі Мі-26 зі злітною вагою 54 тонни і здатністю піднімати до 20 тонн (саме з таких машин гасили жерло четвертого реактора Чорнобильської АЕС у 1986 році), бойові Ка-50 «Чорна акула» та Ка-52 «Алігатор».
Олександр Івченко сконструював перший в СРСР двоконтурний турбореактивний двигун АІ-25 для пасажирського ближньомагістрального Як-40. Під керівництвом академіка були також створені двигуни для кораблів на підводних крилах «Буревісник» і «Тайфун», судна на повітряній подушці «Сормович» і «Веселка».
Олексій Зленко, найближчий сподвижник генерального конструктора, згадував, що коли для створеної бензопили потрібно було придумати назву, хтось запропонував – «УкрАИна» (рос.), виділивши ініціали генерального конструктора. «Так хвалити себе не можна», сказав той і запропонував назвати «Дружбою».
За науково-дослідні роботи зі створення авіаційних двигунів великого ресурсу Вченою Радою ЦИАМ Олександру Георгійовичу Івченко в листопаді 1962 року було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук. У червні 1964 він став академіком Академії наук УРСР.
Олександр Івченко сконструював перший в СРСР двоконтурний турбореактивний двигун АІ-25 для пасажирського ближньомагістрального Як-40. Під керівництвом академіка були також створені двигуни для кораблів на підводних крилах «Буревісник» і «Тайфун», судна на повітряній подушці «Сормович» і «Веселка».
За успішну діяльність в області створення нових зразків авіаційної техніки Івченко був нагороджений високими урядовими нагородами: орденом Трудового Червоного Прапора (1944 р); орденом Червоної Зірки (1945 г.); орденом Трудового Червоного Прапора (1948 г.); Державною премією СРСР (1948 г.); орденом Трудового Червоного Прапора (1957 р); Ленінською премією (1960); званням Героя Соціалістичної Праці (1963 г.); орденом Леніна (1966).
Олександр Георгійович був великим ученим-конструктором в галузі авіаційного двигунобудування, творцем цілої гами оригінальних конструкцій вітчизняних вертолітних і літакових двигунів; був членом Науково-Технічної Ради при Державному Комітеті з авіаційної техніки при Раді Міністрів СРСР, членом Науково-Технічної Ради Головного Управління Цивільного Повітряного флоту, членом Координаційного комітету з авіаційної техніки; брав участь в розгляді держпроектів, будучи членом постійної комісії ГНТК АН УРСР по турбінним силовим установкам.